25 лис­то­па­да в Ук­ра­їні від­зна­ча­ють 90-річ­ни­цю Го­ло­до­мо­ру 1932–1933 ро­ків, який заб­рав жит­тя міль­йонів ук­ра­їн­ців. Штуч­но ство­ре­ний го­лод, акт ге­но­ци­ду ук­ра­їн­ців — став най­більшою тра­ге­ді­єю за всю на­шу іс­то­рію. В по­єд­нанні з де­пор­та­ці­єю, ма­со­ви­ми реп­ре­сі­ями, вті­ле­ни­ми «со­вє­та­ми», а та­кож дво­ма сві­то­ви­ми вій­на­ми, це ви­ли­ва­єть­ся в кри­чу­щу ста­тис­ти­ку: за різними підрахунками неп­ри­родньою смер­тю в пер­шій по­ло­ви­ні ХХ сто­літ­тя мог­ли за­ги­ну­ти близь­ко 20 міль­йонів ук­ра­їн­ців. 

Вшанування пам’яті жертв Голодомору є запобіжником повторення подібних трагедій у майбутньому. Увага до трагедії Голодомору формує нетерпимість громадян до проявів будь-якого масового насильства. Нині ми маємо можливість говорити та поширювати правду, аби цей злочин ніколи не повторився.